афазія

-ї, ж., мед.

Повна або часткова втрата здатності мовлення внаслідок ураження мовних центрів кори головного мозку.

••

Амнести́чна афа́зія — неможливість називати знайомі предмети або згадувати події на фоні правильного опису їхньої суті.

Верба́льна афазі́я — те саме, що мото́рна афазі́я.

Мото́рна афа́зія — порушення або відсутність усного мовлення при правильному сприйнятті розмови та письма.

Номінати́вна афа́зія — повна втрата здатності називати об'єкти.

Опти́чна афа́зія — неврологічний стан, який характеризується нездатністю називати візуально представлені об'єкти; аномія.

Сенсо́рна афа́зія — афазія, яка проявляється втратою здатності розуміти мову.

Синтакси́чна афа́зія — форма афазії, яка характеризується втратою здатності дотримуватися основних синтаксичних правил; катафазія.

Слухова́ афа́зія — форма афазії, за якої пацієнт нездатний розуміти значення слів, що вимовляються.

Субкортика́льна афазі́я — моторна афазія, яка проявляється розладом усного мовлення за збереження внутрішнього мовлення, читання та письма.

Тота́льна афа́зія — поєднання моторної і сенсорної афазії з втратою мови у всіх її проявах.

Травмати́чна афа́зія — загальний термін для позначення будь-якої афазії, яка виникає внаслідок травми голови.

Транскортика́льна афа́зія — моторна афазія, яка проявляється розладом активного мовлення за збереження здатності повторювати звернену мову та переписувати текст.